«Слід, що залишається в серцях. Пам’яті вчителя  Квартіної Броніслави Олександрівни».

06 січня 2026 року перестало битися серце вчителя, яке віддавало тепло, знання та любов.
Майже 45 років учительської праці — це щоденний подвиг відповідальності, мудрості та невичерпної доброти. Вона не навчала географію — вона відкривала світ. Її уроки були подорожжю, її підхід — зацікавленістю, її посмішка — мотивацією.

Вона вміла підтримати, вислухати, пожартувати, розвіяти сумніви, не втрачаючи авторитету Учителя з великої літери. Багато поколінь випускників досі пам’ятають не лише паралелі й меридіани, а й уроки людяності, які вона ненав’язливо дарувала поруч із картами та атласами.

Вона залишила нам не порожнечу — а слід.
Слід у серцях учнів, що стали лікарями, вченими, мандрівниками.
Слід у пам’яті колег, які знали її як мудру порадницю й яскраву людину.
Сьогодні ми втратили вчителя. Але знання, тепло і світло, які вона дарувала — вони залишаються. Незгасними.

Адміністрація, колектив, учні та випускники школи висловлюють глибокі, щирі співчуття рідним і близьким Броніслави Олександрівни.

4 вересня 2024 року на 87 році після хвороби пішла з життя вчителька початкової школи Наталя Кирилівна Старокожева.

Швидко лине час, змінюються покоління. Але у серцях десятків вдячних учнів завжди буде жити образ справедливої і чуйної, доброї і вимогливої першої вчительки. Для молодих вчителів шостої школи довгий час Наталя Кирилівна залишалась мудрим наставником. Жодна життєва проблема не могла завадити вчительці стати взірцем для інших у багатодітній сім’ї  або на роботі в одній із найбільших шкіл міста.

18 жовтня 2022 року закінчилося земне життя Петра Івановича Горбаньова.

П’єса- життя була зіграна ним просто чудово. Скромна, працьовита, доброзичлива людина. В пам’яті кожного, хто знав Петра Івановича, залишилися теплі спогади про ВЧИТЕЛЯ, ДРУГА, ЧОЛОВІКА.

У Дружківській загальноосвітній школі 6 Горбаньов пропрацював понад 40 років учителем фізичної культури.

Справедливий учитель, мудрий наставник, чесний робітник. Таким він був завжди. Не було такої проблеми, вихід з якої не було б знайдено Петром Івановичем. З усмішкою на обличчі він йшов на зустріч труднощам, які виникали час від часу на його шляху.

Разом з дружиною Тетяною Павлівною вони прожили 51 рік щасливого подружнього життя, виховавши двох доньок. Надійний чоловік, турботливий дідусь, чутлива до чужого горя людина.

Містечко наше невеличке, але, ті, хто дружив зі спортом, не могли не знати Горбаньова. Учасник і суддя багатьох спортивних змагань, він і сам завжди виглядав підтягнутим, зібраним і цілеспрямованим. Вічна пам’ять нашому колезі. Ваші справи, Петро Івановичу, продовжують ваші учні та колеги, для яких Ви завжди будете залишатися незмінним прикладом.